«Основним завданням цієї осені стане остаточне звільнення ДНР». Російські ЗМІ про Україну

Якийсь московський «доктор політології» Камран Гасанов на сторінках газети «Известия» розмірковує про «дискусії на Заході навколо гарантій безпеки Україні». З висоти Кремля він попереджає, що більшість ініціатив Заходу «не вписуються в російське бачення миру в Україні». «Росія відкидає присутність сил НАТО, озброєння України, відновлення чисельності ЗСУ та інтеграцію Києва в євроатлантичні структури... Без цього говорити про зустріч Путіна і Зеленського безглуздо», - заявляє «політолог», суворо додаючи, що «до цієї зустрічі Київ повинен визначитися і з питанням поступки територій»...

«Європейці зробили велику помилку»

Гасанов підкреслює, що «вироблення гарантій безпеки виявилося далеко не простим завданням» і «немає реальних рішень з цього питання».

«Правда, напевно, полягає не в тому, що Франція, Британія і ФРН не бажають відправляти війська. Вони не хочуть цього робити без американської парасольки. Трамп у своїх інтерв'ю сказав, що США можуть прикрити «з повітря» і американського чобота в Україні не буде. Якщо давати гарантії за аналогом п'ятої статті НАТО, то тут теж можуть виникнути складнощі. Адже, як сказав нещодавно екс-радник Трампа з нацбезпеки Джон Болтон, цей пункт не говорить про те, що «ми йдемо воювати». Надсилати підтримку країни-члени альянсу не зобов'язані, вони це роблять добровільно. Навряд чи США, як мінімум за Трампа, будуть направляти війська для захисту України», - сподівається «політолог».

Він звертає увагу, що «незважаючи на те, що уряд ФРН поки відмовляється від ідеї відправки військ, команда канцлера Фрідріха Мерца демонструє велику ініціативність».

«Окремою віхою процесу обговорення гарантій безпеки стає участь Туреччини... Ердоган поки не каже «так»... Прагнення офіційної Анкари не проявляти активність зрозуміле. Ердоган заявив про себе як посередник, в Стамбулі йдуть переговори Росії та України, і турецький президент все ще «мріє» провести зустріч Путіна і Зеленського у себе. Тема миротворців НАТО дратує Росію, а відштовхнути її - означає позбавити себе привілейованого посередницького статусу. При цьому списувати з рахунків Туреччину було б наївно. Потенційно Анкара готова відправити свої сили і довести свій статус не тільки переговорного майданчика, але і миротворця на землі», - констатує Гасанов.

«У сухому залишку: переговори про вироблення гарантій безпеки тривають, а ясності щодо їхньої формули немає... Труднощі у виробленні гарантій можуть бути пов'язані з цілим рядом причин, включаючи неготовність країн підставляти свої армії під вогонь, відсутність повноцінної участі США та їх військ у забезпеченні як гарантій безпеки, так і режиму припинення вогню», - вважає «політолог».

Він підкреслює, що «не меншу складність може створювати фактор Росії, хоча публічно європейці намагаються про це не говорити».

«Адже якщо дивитися на обговорювані проекти, то більшість з ініціатив не вписуються в російське бачення світу в Україні. Росія відкидає присутність сил НАТО, озброєння України, відновлення чисельності ЗСУ та інтеграцію Києва в євроатлантичні структури. Вироблення гарантій безпеки є одним з найважливіших елементів українського врегулювання. Без цього говорити про зустріч Путіна і Зеленського безглуздо, хоча до цієї зустрічі Київ повинен визначитися і з питанням поступки територій, яких з кожним днем стає менше», - суворо зазначає Гасанов.

І зарозуміло підсумовує: «Однак саме по собі визначення спільної позиції США, Британії, ЄС і України щодо конкретної формули безпеки України ще не гарантує настання миру. Путін хоч і підтримав важливість надання гарантій Україні, але залишає за собою право вето у прийнятті західних пропозицій. У своїй бурхливій діяльності європейці вже на початку зробили велику помилку. Ламаючи голову над питанням, як забезпечити захист України, вони навіть не думають про те, що для повноцінного миру потрібно працювати над гарантіями безпеки і для Росії».

«Якщо темпи збережуться…»

Урядова «Российская газета» опублікувала думку якогось «військового експерта» Олексія Леонкова, який заявляє, що «вже можна підбивати основні підсумки нашої літньої наступальної кампанії».

Вправно жонглюючи цифрами, кремлівський «експерт» стверджує, що «за літо ми звільнили близько 1800 квадратних кілометрів території».  

«Основні бойові дії велися на донецько-запорізькому напрямку. Паралельно — після звільнення Курської області — створюється буферна зона в Сумській області, де за літню кампанію ми просунулися майже на 200 квадратних кілометрів і зупинилися недалеко від обласного центру — міста Суми. На харківському напрямку в основному велися позиційні бої, але з липня там теж почався рух, і було звільнено близько 150 квадратних кілометрів. Очевидний успіх - фактична блокада міста Куп'янська. Тут перерізані основні шляхи постачання і під загрозою знищення не тільки гарнізону в місті, але і формування на лівому березі річки Оскол. Якщо темпи просування збережуться, то вони можуть потрапити у півоточення, вихід з якого - переправа через Оскол. З урахуванням того, що вогневий вплив на водні переправи у нас давно відпрацьовано, це для підрозділів ЗСУ буде дорога в один кінець», - переможно доповідає Леонков росіянам, знаючи, що ніхто з них його «дані» перевірити не зможе.

«Військовий експерт» продовжує браво брехати, що «одним із серйозних успіхів літньої кампанії було звільнення міста Часів Яр». Насправді частина міста все ще під контролем ЗСУ, але Леонкову, природно, до цього немає діла: «Взявши його під контроль, нам вдалося розпечатати лінію оборони, на яку противник покладав великі надії».

Грунтуючись на своїх брехливих твердженнях, Леонков «з обережним оптимізмом» заявляє, що «завдяки взяттю Часова Яру і триваючому наступу українські гарнізони в Красноармійську і Слов'яно-Краматорській агломерації поставлені під загрозу повного оточення».

«Противник кидає туди посилені резерви, знімаючи їх з напрямків, які вважає менш важливими. Наприклад, із запорізького напрямку була знята одна бригада і кинута під Красноармійськ, але успіхів у деблокуванні міста і відсуненні наших військ не досягнуто», - рапортує «експерт».

Але і цих «перемог» йому замало: «Якщо говорити про південно-донецький напрямок, за літню кампанію там було найбільше просування. Воно склало майже 800 квадратних кілометрів. Крім того, і це зі скрипом визнають навіть західні експерти, ми вибили у ЗСУ практично всю важку бронетехніку. У противника ще є деякі резерви, які вони отримують з боку країн НАТО, але темпи поповнення техніки в рази нижчі, ніж темпи втрат. В цілому ініціатива в літній кампанії належала нашим військам. Противник здійснював численні контратаки для деблокади сіл і міст, намагався проводити штурми Курської та Бєлгородської областей. Але вони були безуспішними».

Здобувши «перемоги» в літній кампанії, Леонков вже чекає на нові: «Основним завданням для наших військ цієї осені стане остаточне звільнення ДНР. Зараз бойові дії розгортаються за звільнення Слов'яно-Краматорської агломерації та міста Красноармійськ (Покровськ). У Дніпропетровській області вже йдуть бої. Ключові міста, до яких рухаються наші війська, - це Дніпропетровськ, Кам'янське, Нікополь, Павлоград. Крім цього, можливо, будуть і операції в Херсонській області».

«Якщо динаміка нашого наступу не зміниться, незабаром ЗСУ потраплять у кілька котлів, які вже починають формуватися. Майже оточений Красноармійськ. Війська можуть обійти Сіверськ, Слов'янськ і Краматорськ. Котел формується і під Куп'янськом. У Запорізькій області в результаті прориву наших військ цілком імовірна загроза оточення міст Гуляйполе і Оріхів», - також переможно підсумовує кремлівський «експерт».

«Ага, щаз!»

«Комсомольская правда», як завжди, злісно зауважує: «Україна захоче миру тільки тоді, коли залишиться без зубів».

«Звідусіль ми чуємо стогони – в Україні населення, мовляв, масово захотіло миру. І тепер, кажуть, Росія повинна відповісти на ці стогони взаємністю. Ні, не стогнати у відповідь, а піти на перемир'я, а ще краще – на мирну угоду. Ось тільки хлопці в черговий раз все сплутали. Почнемо з того, що Росія нікому нічого не винна. А можна подивитися на стогони і побажання незалежних самостійників і докладніше», – починає «КП» свої «розбірки».

Вона акцентує увагу на опитуванні, згідно з яким «82% українців виступають за переговори про мир, а проти цього налаштовані лише 11%».

«Ой, невже в лісі здохла заблукала туди ненавмисно свиня? Не треба поспішати з висновками. З цих миролюбців переважна більшість учасників опитування (75%) згодні на припинення вогню і укладення мирної угоди тільки за умови міжнародних гарантій безпеки Україні, серед яких є три ключові пункти: фінансування армії і поставки зброї від партнерів; зобов'язання союзників вступити у війну в разі повторного нападу; міжнародне патрулювання повітряного і морського простору. Тобто ще більш радикальні вимоги, ніж ті, на які згодні навіть найзапекліші європейські союзники українського «простроченого» узурпатора-комедіанта Володимира Зеленського і команди його спільників. Уявіть собі, що навіть войовничому Макрону кажуть про його обов'язок вступити у війну на боці України, тільки не забудьте приготувати сухі штанці», - єхидно коментує «КП».

І також уїдливо продовжує: «Абсолютно чудовий настрій українського суспільства. Але є питання: а ті 75%, які нібито за мир, якщо не будуть виконані їхні умови, вони готові далі воювати? Ось дійсно, добре, що їхню думку на тому рівні, де приймається рішення, ніхто не питає. А з іншого боку - якби їхня думка враховувалася, то, ймовірно, протверезіння для них настало б швидше. Тобто в реальності можна констатувати, що українці згодні на такий мир, умови якого вони самі будуть диктувати Росії. Ну ні, хлопці, так ви цю корову не продасте ніколи».

Але і цього цинізму «КП» здається мало – вона додає отрути: «Загалом, з року в рік, з місяця в місяць і з дня в день повторюється все та ж картина: що пнем об сову, що совою об пень, результат залишається незмінним. Як кажуть деякі коментатори та експерти, добре, що наші убогі сусіди хоча б відмовилися від своєї ідеї «воювати до перемоги», тобто до перемоги над Росією. Ага, щаз! Як же, відмовилися. Просто вони будуть готові оголосити перемогою будь-який результат, на який підпишеться Київ. До слова, у Зеленського самі відразу оголосять цей результат перемогою України. Тож раджу нікому не спокушатися подібними заявами. Україна насправді захоче миру тільки тоді, коли реально залишиться без зубів. Але, швидше за все, і тоді вимагатиме, щоб Росія їй все пережовувала».

«Мабуть, ми можемо все-таки постогнати у відповідь на мрії українців з приводу їх гіркого майбутнього. І це єдина взаємність, якою ми можемо їм відповісти», - поблажливо підсумовує кремлівська газетка.

«Раніше треба було говорити…»

«Експерти звертають увагу на дещо несподівану появу в інформаційному полі екс-президента України Віктора Януковича, усунутого зі своєї посади в 2014 році в результаті державного перевороту», - зазначає «Общественная служба новостей».

І переказує «виступ» екс-президента: «Політик заявив, що, дійсно, проводив курс на зближення України і Європейського союзу, з подальшим входженням країни до складу ЄС. Однак, за словами Віктора Януковича, європейці поводилися «некоректно», не виявляли «розуміння складності економічної ситуації» і демонстрували «зарозумілість». Також він зазначив, що був категоричним противником вступу України до НАТО, противником процесу, який «міг призвести до громадянської війни».

«Що означає ця заява екс-президента України?», - задається питанням «ОСН» і переадресовує його «політологу, учаснику Міжнародного руху «Інша Україна» якомусь Олександру Дудчаку.

Той коментує: «Ці заяви можуть свідчити про те, що передвиборча кампанія стартувала. І Віктор Федорович, зі свого боку, вирішив внести свій посильний внесок у цей електоральний процес. Він каже, що в Європі його не захотіли почути, не зрозуміли. Але все це треба було говорити в 2015-2016 роках. Зараз ситуація всім давно зрозуміла. Вона підтверджена на практиці, в тому числі, і Мінськими угодами».

Дудчак нарікає: «Європейці не хотіли нікого слухати. Для них було важливо відірвати Україну від Росії будь-якими шляхами. Погрозами, підкупом, шантажем тощо. Разом з тим, вони не були готові «раскошелитися» настільки, як хотів цього Віктор Федорович. Тому підписання відповідних документів зірвалося».

«Екс-президент України хоче привернути увагу громадян, які проживають на підконтрольній Києву території. Він акцентує увагу на тому, що був противником вступу країни до НАТО і прихильником вступу до ЄС. Віктор Федорович сподівається сподобатися якійсь частині електорату, яка залишилася в Україні, і позитивно згадує минулі роки. Екс-президент України хоче привернути до себе увагу і, можливо, демонструє готовність повернутися у велику політику», - вважає Дудчак.

Більш категоричний і навіть різкий коментар щодо появи на публіці Януковича дав російський «сенатор» Дмитро Рогозін. Його цитує та ж «Общественная служба новостей»: «Ваша думка, пане Янукович, дуже важлива для нас. А взагалі хрін редьки солодший. Вступ Київського режиму в ЄС нічим не кращий для нас, ніж його інтеграція в НАТО. Євросоюз - ворог Росії. Причому, ворог багатий, на відміну від жебрака НАТО. Я знаю, про що говорю. І завжди це говорив».

У розмові з «Лента.ру» якийсь «політолог» Володимир Жаріхін зазначає, що «в ситуації, коли серед політемігрантів у Росії формуються різні партії та рухи, які претендують на представництво опозиції в еміграції, Янукович, ймовірно, вирішив нагадати про себе».

«Можна припустити, що таким чином він намагається відновити своє політичне становище в Україні, хоча, я думаю, він сильно помиляється, що йому це вдасться зробити», - відверто визнає Жаріхін.

При цьому він наголошує, що «за часів президентського терміну Януковича Росія радикально не заперечувала проти того, щоб Україна вступала до Європейського союзу».

«У той час ЄС був економічним союзом, а політичні функції брав на себе блок НАТО. Також зараз важко пояснити, чому політик після 10 років забуття вирішив повернутися до цієї теми», - дивується «політолог».